15-16 серпня Моринці приймали Ше.Fest. Фестиваль Тараса Шевченка вдесяте зібрав людей навколо музики, театру, літератури та живої української традиції. Цьогоріч його проведення опинилося під загрозою після скасування дозволу з міркувань безпеки. Але активна підтримка громади й повторне погодження Черкаської ОВА дозволили Ше.Fest відбутися там, де він народився, – у Моринцях. Та історія цьогорічного Ше.Fest – не лише про боротьбу за його проведення. Вона – про людей, зустрічі й моменти, заради яких сюди повертаються з року в рік.
Від власного прізвища – до родової карти Моринців
Наталія щороку приїздить на Ше.Fest із Києва. Вона родом із Моринців, тож фестиваль для неї – ще й нагода повернутися додому, на рідну землю.
Цього року традиційна поїздка несподівано привела її до історії власної родини. Дівоче прізвище мами Наталії – Шевченко. Тож вона давно замислювалася над тим, щоб дослідити свій рід.
На Просвітницькій галявині Наталія потрапила на презентацію книги «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки», яку підготували Олексій Дєдуш та Євген Матвієнко. Розмова з дослідниками стала для неї справжнім одкровенням:
«Для мене це відкриття. Я чомусь вважала, що це закриті дані чи втрачені архіви. Аж ось бачу людей, які готові допомогти і знають, де шукати», – тішиться Наталія.
Дослідження Олексія та Євгена руйнують радянський міф про безпросвітно-злиденне походження Тараса Григоровича. Науковці доводять: рід Шевченків належить до тогочасного креативного класу – ремісників та господарників, які мали власний соціокультурний уклад і навіть наймали помічників.
«Українські архіви зараз знаходяться під загрозою знищення. Коли ракета влучає в будівлю – пласт історії зникає назавжди. Тому ми мусимо безперервно оберігати, опрацьовувати, сканувати й відновлювати ці документи. Це наш обов’язок перед майбутнім», – пояснив етнолог Олексій Дєдуш.
Не музейна експозиція, а жива традиція
Колись українська пісня звучала щодня: вдома, в полі, на вулиці. На фольк-сцені Ше.Fest два дні поспіль вона надихала знову: «Кришталеві роси» з Канівщини, «LELEKA BAND» та «Вабиця» з Київщини, а ще «Буття», ОСЯЙНА & ЖИВОСИЛ та інші колективи, які привезли до Моринців пісні своїх регіонів. Окремою точкою тяжіння став кропивницький проєкт «Баба Єлька».
За вісім років їх команда об’їхала 143 села у 133 експедиціях, зібрала понад 1500 автентичних пісень, зафіксувала танці, строї та рецепти. На Ше.Fest «Баба Єлька» презентувала збірку колискових і пісень, які супроводжували наших предків щодня. А потім всіх запросили до танцю, і фольк-сцена перетворилася на велике коло щасливих людей.
Співзасновниця проєкту Світлана Буланова – косметолог за освітою. «Баба Єлька» – її душа, вся робота – на волонтерських засадах. Вона називає себе і команду «збирачами», ниточкою між поколіннями.
«Уявіть велике дерево без коренів – дмухне вітер, і воно полетить. А коли коріння глибоке, то навіть якщо те дерево відірве і понесе вітер, корінь усе одно проросте і піде далі. Наш заклик простий: записуйте спогади своїх дідусів і бабусь, поки є час».
Вистава, що народилась у бомбосховищі
Олександр Книга – директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша – приїхав на Ше.Fest вперше. Між репетиціями сидів на Просвітницькій галявині, спостерігав. І раптом осяяло.
«Мені щойно під дубами прийшла одна ідея, яку ми вже починаємо втілювати. Я радий, що доїхав сюди. Це місце надзвичайної енергетики», – поділився він.
П’ятий рік театр живе у русі. Великий зал у Херсоні не використовується з 24 лютого 2022 року, але вистави не зупиняються – народжуються на чужих майданчиках, у дорозі, іноді у бомбосховищах. Саме там писалась постанова «Птах на горищі» – моновистава про викрадених українських дітей харківського автора Олега Михайлова. У Моринцях вона вийшла на велику сцену вперше.
Інша постановка – «Д.І.М.» режисера Євгенія Резніченка – поліфонічна історія, сплетена з голосів реальних людей. Вистава не розповідає про біль – вона його відтворює, розбираючи на частини саме поняття дому. Адже мільйони українців тепер немов равлики, які носять дім на собі.
«Де зараз дім нашого театру? Скрізь. Херсон ми не покидаємо, але багато вистав ідуть в інших містах. Ми їдемо одразу, як знаходимо копійку чи грант, щоб доїхати і розповісти про окупацію, про те, як живе фронтове місто», – розповідає Олександр Книга.
На фестивалі до Олександра підійшла жінка і дістала з гаманця квиток на 24 лютого 2022 року. Того дня вона мала бути в театрі рідного Херсона, але не судилося. Тоді Олександр пообіцяв: кожну виставу відіграють для кожного глядача. І виконує цю обіцянку.
Сила музики й донату
Музичний простір фестивалю розкрився у двох різних за настроєм вечорах. Субота була масштатною та енергійною: із драйвовими сетами «Тінь Сонця», Святослава Бойка та потужним звучанням SHUFFLE в супроводі оркестру військової частини 3061 Національної гвардії України. Неділя ж перейшла у глибшу, камерну тональність – завдяки виступам проєктів «Пиріг і Батіг», Йосифович Live, тріо «Жоржини» та гурту «ХтоДе».
Лідер «Тінь Сонця» Сергій Василюк вийшов на сцену в подвійному статусі: як виконавець та як амбасадор 241-ї окремої бригади Сил ТрО, яка зараз працює на Запорізькому напрямку.
«Радий, що громада відстояла проведення фестивалю саме в Моринцях – тут усе рідне і душевно близьке. Ше.Fest вистояв своє право на життя. Разом нас багато, і кожен збір має значення. Є моделі безпілотних систем, які в шаленому дефіциті: стоїть черга, і отримати їх складно. Наші бійці добре справляються з бойовою роботою, але по озброєнню відстаємо. Сподіваюсь, сьогодні зібрали добре, і знаю, що попереду – збори для інших підрозділів».
Окремою сторінкою Ше.Fest 2026 стали тріо «Жоржини». Для них ця сцена – історія зростання на рідній землі. Ліза Чухліб пригадує, як уперше потрапила до Моринців ще школяркою у складі місцевого ансамблю «Серпанок» зі Звенигородщини. Роками дівчата поверталися на фольк-локацію, вивчали традицію та вдосконалювали спів, щоб цьогоріч презентувати власну програму на головній сцені.
«Я пам’ятаю перший Ше.Fest у своєму житті, коли була в сьомому чи восьмому класі, – ділиться Ліза. – Далі ми щороку приїжджали, співали народних пісень, вчилися. А цього разу доросли вже до вечірньої сцени! Для нас важливо, щоб ця музика продовжувала жити й об’єднувала людей поза фестивальним простором».
Йосифович Live і «Пиріг і Батіг» глядачі називають найпронизливішими виступами вечора. Спочатку галявина завмирала — ні шерхоту, ні розмов. А потім сотні людей починали співати разом, тихо, наче боялись злякати цей момент.
«Ми на батьківщині Тараса Григоровича й звертаємося до його настанов. Це всеукраїнська ідея, яка нас об’єднує. Ми плекаємо своє, прагнемо перемоги, і заспівати тут поезію Кобзаря — це вагомий крок. Водночас благодійність є природною рисою українців, вона — ультра на часі. Без цієї підтримки ми просто не змогли б вистояти», — сказав Мар’ян Пиріг.
Борщ із карасями та витвори майстрів
Відвідувачів, які прямували вглиб фестивального простору, зустрічав ярмарок ремісників. Це ніби галерея матеріальної культури: кераміка, авторські вишиванки, солом’яні павуки, різьблені вироби, кована зброя й побутові деталі. Кожна річ має свій характер і зберігає тепло рук майстрів.
Органічним доповненням стала гастрономічна зона біля фольк-сцени. Саме звідти линули пахощі, які збирали черги не менші, ніж до вистав чи концертів. Білоцерківський дослідник і кулінар Юрій Ковтуненко, який відродив та запатентував рецепт капами з «Енеїди» Котляревського, цього разу готував улюблений борщ Тараса Шевченка.
«Сушений і смажений карась дають абсолютно різний смаковий профіль. А оскільки за часів Шевченка сіль була дорогою, її не розсипали марно. Сіль, яку риба вбирала під час сушіння на горищі, повністю віддавалася в страву», – поділився Юрій давніми секретами.
Ажіотаж довкола автентичного рецепта виявився традиційно великим. Тому наступного дня Юрій знову став до казана. Загалом за два дні кухар зварив 160 літрів борщу, і кожна тарілка перетворювалася на внесок для українського війська.
Зібрали разом: від занурення в традицію до прямої підтримки
Гастрономія, ярмарок, вистави та концертні виступи були не просто естетичною програмою, кожна локація на фестивалі працювала на допомогу захисникам.
Спільними зусиллями за два дні гості та учасники Ше.Fest акумулювали 95 518,50 гривень. Організатори вже спрямували кошти за п’ятьма ключовими напрямами:
- 39-та окрема бригада морської піхоти: 47 698,50 грн на закупівлю необхідних медикаментів для воїна Романа Відоменка – земляка з Тарасового краю;
- 241-ша окрема бригада Сил ТрО ЗСУ: 20 000 грн для підрозділу Сергія Василюка на Запорізькому напрямку;
- Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша: 14 820 грн прямої підтримки акторському колективу;
- Культурні Сили України: 10 000 грн на підтримку митців, які зараз боронять країну у лавах ЗСУ;
- 93-тя ОМБр «Холодний Яр»: 3 000 грн на закупівлю автотранспорту.
Але на цьому допомога не вичерпується: найближчим часом на офіційних сторінках Ше.Fest розпочнеться благодійний розіграш унікальних робіт, наданих ремісниками з ярмарку. Усі зібрані з аукціону кошти підуть на придбання потужних павербанків для підрозділу морпіха Романа Відоменка.
Підбиваючи підсумки ювілейної зустрічі в Моринцях, засновниця та керівниця фестивалю Юлія Капшученко-Шумейко підкреслила важливість тяглості цієї справи:
«Ми бачимо, що суми донатів зараз менші, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Але ми не маємо права зупинятися. Поки наші воїни виконують свої завдання на фронті, ми продовжуємо працювати в тилу. Жива культура й військова міць — це те світло, яке допомагає нам рухатися далі».
Організатори: ГО «Фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Фест» та Моринська громада
Партнери: Благодійний фонд «МХП–Громаді», CFO Club Ukraine, Міністерство молоді та спорту України, Управління молоді та спорту Черкаської ОДА, Черкаський обласний молодіжний ресурсний центр «Простір твого розвитку», NATURPACK, КОЛОС, «Народовладдя» за підтримки народного депутата Сергія Нагорняка.
Генеральні медіапартнери: телеканал «Еспресо» та радіо «Країна ФМ».
Інформаційні партнери фестивалю: Суспільне Черкаси, Радіо Культура, видання «Прочерк», інтернет-проєкт «Новинарня», «Український тиждень», ресурс «Український літературний центр», телеканал ВІККА, радіо «Голос ФМ», видання «Український інтерес», «Український погляд», «Гард.City», «Вичерпно», інформаційний портал «Grecka.info», «Улюблене радіо» та радіо «На хвилі Корсуня».
«І будуть люде на землі…»
© Тарас Шевченко